Захист у справі про тяжкі тілесні ушкодження та незаконне носіння холодної зброї: вирок без реального відбування покарання

За матеріалами вироку, подія сталася 10 червня 2021 року у приватному домоволодінні, де між клієнтом і потерпілим виникла сварка. У ході конфлікту клієнт, діючи умисно, завдав один удар ножем у живіт. Суд визнав, що внаслідок цього потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Із тексту вироку вбачається, що йшлося про проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки з ушкодженням внутрішніх органів та внутрішньою кровотечею, а такі ушкодження за висновком експерта були класифіковані як тяжкі. Окрім цього, у справі було інкриміновано ще один епізод — незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Судом враховано, що ніж, який використовувався під час конфлікту, відповідно до експертного висновку був саморобно виготовлений і за криміналістичною класифікацією належав до категорії холодної зброї колюче-ріжучої дії. Саме ця обставина стала підставою для додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 263 КК України.

У цій справі захист будувався не навколо затягування процесу, а навколо досягнення юридично вивіреного та максимально м’якого результату в умовах уже сформованої доказової бази. Ключовим завданням було забезпечити для клієнта такий формат завершення провадження, який би мінімізував ризики реального позбавлення волі, водночас зберігаючи процесуальну передбачуваність і контроль над кінцевим результатом. Саме тому стратегія захисту була зосереджена на перевірці добровільності позиції клієнта, на правильній фіксації фактичних обставин, на належному оформленні пом’якшуючих обставин та на досягненні угоди про визнання винуватості, яка відповідала його інтересам. Суд у вироку окремо відобразив, що угода була укладена між прокурором та обвинуваченим за участю захисника, а сам клієнт у судовому засіданні підтвердив повне розуміння змісту обвинувачення, наслідків затвердження угоди, характеру своїх процесуальних прав та добровільність своєї позиції. Для захисту це було принципово важливо, оскільки дозволяло не просто погодитися на певний результат, а забезпечити, щоб цей результат був процесуально стійким і не викликав сумнівів у законності. Суд окремо перевірив, що укладення угоди не є наслідком примусу, погроз, обману чи інших неправомірних факторів. Окреме значення мало формування перед судом повної картини особи обвинуваченого. Із вироку вбачається, що суд врахував відсутність судимостей, позитивні характеристики, відсутність обліку у психіатра та нарколога, наявність соціальних зв’язків, а також те, що у справі були наявні обставини, які пом’якшують покарання. Суд прямо визнав такими обставинами щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Для сторони захисту це було ключовим, адже саме така сукупність факторів створила правову основу для застосування ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Головний результат у цій справі полягає в тому, що при обвинуваченні за двома серйозними статтями — ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 2 ст. 263 КК України — захисту вдалося досягти вироку без реального відбування покарання. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, призначив покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України — 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 КК України — 2 роки обмеження волі, а за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив 5 років позбавлення волі. При цьому на підставі ст. 75 КК України клієнта було звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. Не менш важливим результатом стало вирішення питання запобіжного заходу. Із вироку видно, що на момент розгляду справи клієнт перебував під вартою, однак суд змінив цей запобіжний захід на нічний домашній арешт до набрання вироком законної сили та постановив звільнити його з-під варти в залі суду. У практичному вимірі це означало, що захисту вдалося не лише уникнути реального виконання покарання у виді позбавлення волі, а й досягти негайного звільнення особи з-під варти вже на етапі постановлення вироку. Ще одним важливим аспектом результату стало те, що справа завершилася у форматі, який виключав тривалий та конфліктний судовий розгляд із непередбачуваним фіналом. Натомість було досягнуто процесуального рішення, де і кваліфікація, і узгоджене покарання, і порядок його відбування були визначені чітко, юридично формалізовано та затверджені судом. Для кримінальної справи такої категорії це є суттєвим досягненням захисту, оскільки дозволяє мінімізувати як кримінально-правові, так і процесуальні наслідки для клієнта.

Для клієнта цей результат мав принципове значення. На старті провадження йшлося про обвинувачення, пов’язане з тяжкими тілесними ушкодженнями та незаконним носінням холодної зброї, а отже реальний ризик позбавлення волі був цілком конкретним і серйозним. За таких умов досягнення вироку з випробуванням означало не просто формальне пом’якшення, а повну зміну фактичної перспективи справи: від реального відбування покарання в установі виконання покарань — до збереження свободи за умови дотримання встановлених судом обов’язків. Не менш важливим було й те, що клієнт був звільнений з-під варти в залі суду. Для будь-якого обвинуваченого це не лише юридичний, а й людський результат, який означає негайне припинення найсуворішого процесуального обмеження. Для сторінки на сайті цей кейс добре демонструє реальну цінність професійного захисту: навіть коли обставини справи складні, а обвинувачення охоплює тяжкий насильницький злочин, адвокатська стратегія може бути спрямована на те, щоб вивести справу до контрольованого фіналу і зберегти для людини свободу.