Закриття кримінального провадження за ч. 5 ст. 407 КК України та звільнення клієнта з-під варти для продовження військової служби

Згідно з обвинувальним актом, клієнт проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги кулеметного взводу стрілецького батальйону військової частини А7015 у званні солдата. Сторона обвинувачення стверджувала, що 08.06.2023 в умовах воєнного стану він без дозволу командування та без поважних причин самовільно залишив місце служби в районі тимчасової дислокації підрозділу та перебував поза межами частини до 05.09.2023, проводячи час на власний розсуд і не виконуючи обов’язків військової служби. Саме ці обставини були покладені в основу обвинувачення за ч. 5 ст. 407 КК України. Водночас уже під час судового розгляду захист ініціював застосування спеціального механізму, передбаченого ч. 5 ст. 401 КК України, який дозволяє за наявності визначених законом умов звільнити особу від кримінальної відповідальності для продовження військової служби. Суд встановив, що клієнт раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за статтями 407 або 408 КК України, особисто підтримав клопотання захисника і підтвердив бажання повернутися до проходження військової служби. Окремо в матеріалах провадження містилася письмова згода командира військової частини А0501 на подальше проходження клієнтом служби у цій частині на вакантній посаді.

Позиція захисту в цій справі була спрямована не на формальне затягування розгляду, а на досягнення для клієнта максимально корисного та законного процесуального результату. З огляду на те, що закон прямо допускає звільнення від кримінальної відповідальності за самовільне залишення місця служби за певних умов, захист зосередився на доведенні саме тих юридично значущих обставин, які відкривали можливість для застосування ч. 5 ст. 401 КК України: перший випадок такого правопорушення, добровільне звернення із наміром повернутися на службу та наявність письмової згоди командира відповідної військової частини. Клієнт у судовому засіданні підтримав клопотання захисту та прямо заявив про бажання проходити військову службу. Важливо, що і прокурор не заперечував проти такого способу завершення справи та вважав можливим звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності із закриттям кримінального провадження. Таким чином, захист побудував процесуальну стратегію так, щоб замість обвинувального вироку по суті добитися застосування спеціальної норми, яка дозволяє не карати особу, а повернути її до виконання військового обов’язку. Суд погодився з цією логікою та встановив, що всі передбачені законом умови для звільнення від кримінальної відповідальності у справі наявні. Саме тому ухвалою суду було не просто змінено процесуальний статус клієнта, а фактично обрано інший правовий шлях завершення провадження — не через обвинувальний вирок і призначення покарання, а через закриття справи з поверненням особи до служби. Це і є головним змістом та силою обраної захистом позиції.

Найважливіший результат у цій справі полягає в тому, що захисту вдалося домогтися повного звільнення клієнта від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України. Суд задовольнив клопотання захисника, звільнив клієнта від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, та закрив кримінальне провадження. Це означає, що справа завершилася не обвинувальним вироком із призначенням покарання, а процесуальним рішенням, яке дозволило клієнту повернутися до проходження військової служби. Другим ключовим результатом стало те, що суд припинив дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановив негайно звільнити клієнта з-під варти. У практичному вимірі це означало не лише сприятливу юридичну розв’язку справи, а й реальне відновлення свободи клієнта вже в момент постановлення ухвали. Для кримінального провадження такої категорії це має самостійне та дуже вагоме значення. Третім суттєвим результатом стало те, що суд прямо зобов’язав клієнта невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини А0501 для продовження служби, а командира цієї частини — забезпечити подальше проходження ним військової служби. Тобто результат захисту був не декларативним, а процесуально завершеним і practically enforceable: рішення суду прямо відновлювало можливість подальшої служби клієнта.

Для клієнта це рішення мало принципове значення, оскільки йшлося не лише про уникнення кримінального покарання, а про повне припинення кримінального переслідування у справі. Замість обвинувального вироку, судимості та подальшого відбування покарання клієнт отримав можливість повернутися до військової служби в законний спосіб, на підставі прямої норми закону та за наявності згоди командира військової частини. Окремо важливо, що суд у своїй ухвалі вказав на правові наслідки такого рішення: після прибуття до відповідної військової частини для особи продовжується військова служба, поновлюються виплата грошового забезпечення, продовольче, речове та інші види забезпечення, а також пільги й соціальні гарантії, встановлені законодавством України. Для клієнта це означало не просто уникнення негативного результату, а фактичне відновлення правового та соціального статусу військовослужбовця. У практичному сенсі цей кейс демонструє один із найсильніших можливих результатів захисту у справах за ст. 407 КК України: не пом’якшення покарання і не умовний строк, а саме закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності з одночасним поверненням клієнта до військової служби. Це рішення має реальну цінність як для клієнта, так і для його подальшої долі.