Захист у справі про хуліганство в поїзді: вирок без реального позбавлення волі для двох обвинувачених

Судом було встановлено, що 03 листопада 2022 року близько 19:20 двоє обвинувачених перебували в моторному вагоні приміського поїзда сполученням Полтава — Огульці. Під час перебування у вагоні, за версією обвинувачення, вони з мотивів явної неповаги до суспільства вчинили грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося особливою зухвалістю та застосуванням пневматичної зброї. Один із них здійснив постріли у бік малознайомого неповнолітнього потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, а інший, продовжуючи хуліганські дії, здійснив низку пострілів у салоні вагона та пошкодив двері моторного вагона, завдавши майнової шкоди АТ «Укрзалізниця». Із тексту вироку вбачається, що обвинувачення будувалося на тому, що дії обох осіб були демонстративними, вчинялися у громадському місці, у присутності інших пасажирів, мали виражений зухвалий характер і супроводжувалися використанням пневматичного пістолета «MAKAROVes». Потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді поранення нижньої губи та пошкодження емалі зуба, а майнова шкода залізниці була визначена у сумі 558,31 грн.

Позиція захисту в цій справі була побудована з урахуванням фактичної процесуальної ситуації, складу обвинувачення та особистих даних обвинувачених. З огляду на наявні матеріали провадження, обсяг задокументованих обставин та правові ризики, ключовим завданням захисту стало не допустити для клієнтів реального позбавлення волі та сформувати перед судом таку картину справи, яка дозволила б індивідуалізувати покарання та показати можливість їх виправлення без ізоляції від суспільства. Суд зафіксував, що обидва обвинувачені повністю визнали вину, не оспорювали фактичних обставин та щиро розкаялися. Саме це стало процесуальною основою для розгляду справи в спрощеному обсязі доказування за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України. Водночас захист працював не лише в площині визнання вини, а й у площині формування переконливої картини особи кожного з обвинувачених. Суд відобразив у вироку, що дорослий обвинувачений позитивно характеризувався за місцем проживання, а неповнолітній — за місцем проживання та навчання. Щодо обох було встановлено обставини, які пом’якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих обставин суд не встановив. Для захисту це було принципово, оскільки саме така сукупність даних створювала правову основу для застосування ст. 75 КК України, а щодо неповнолітнього — також спеціальних положень кримінального закону, пов’язаних із його віком. Окремо важливо, що в матеріалах справи відображено і попередній етап боротьби за м’якший процесуальний режим: ухвалою слідчого судді від 20 травня 2023 року у межах запобіжного заходу було відмовлено в задоволенні клопотання про тримання під вартою та застосовано нічний домашній арешт. Для захисту це мало важливе значення, оскільки ще до постановлення вироку вдалося не допустити найсуворішої форми процесуальної ізоляції. У публічному вимірі це також демонструє, що захист працював системно — не лише в момент фінального вироку, а й на попередніх стадіях провадження.

Головний практичний результат у цій справі полягає в тому, що жоден із обвинувачених не був направлений для реального відбування покарання, попри тяжкість інкримінованого злочину. Дорослого обвинуваченого суд визнав винним за ч. 4 ст. 296 КК України, призначив 4 роки позбавлення волі, а з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України визначив остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі, після чого звільнив від його відбування з випробуванням строком на 2 роки. Неповнолітнього обвинуваченого суд визнав винним за тією ж нормою, призначив 3 роки позбавлення волі та також звільнив від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік із застосуванням спеціальних норм щодо неповнолітніх. Не менш важливим є й те, що суд залишив без розгляду цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, поданий через законного представника, оскільки відповідна заява була подана до початку розгляду справи по суті. Це означало, що в межах даного кримінального провадження для сторони захисту вдалося уникнути додаткового негативного фінансового навантаження саме за цим позовом. Водночас позов АТ «Укрзалізниця» щодо відшкодування майнової шкоди у сумі 558,31 грн був задоволений, оскільки суд визнав очевидним причинний зв’язок між діями обвинуваченого та пошкодженням майна перевізника. Також суд скасував арешти, накладені ухвалами слідчого судді, вирішив питання щодо речових доказів та застосував спеціальну конфіскацію до пневматичного пістолета «MAKAROVes». Усе це свідчить, що справа була доведена до повного фінального процесуального завершення з чітко визначеними наслідками, без невизначеності щодо майна, доказів та побічних процесуальних питань.

Для клієнтів цей результат мав принципове значення. Провадження стосувалося тяжкого злочину, пов’язаного з хуліганством із застосуванням зброї у громадському місці, причому у справі були і тілесні ушкодження, і майнова шкода, і груповий характер дій, і щодо одного з обвинувачених — попередній вирок в іншому кримінальному провадженні. За таких умов реальне позбавлення волі було цілком реальним ризиком. Саме тому досягнення вироку без фактичного відбування покарання є сильним та практично значущим результатом захисту. Окрему вагу має той факт, що один з обвинувачених був неповнолітнім. Для таких справ принципово важливо не допустити руйнівних наслідків раннього входження в систему реального виконання покарань. Те, що суд дійшов висновку про можливість виправлення без ізоляції, означало для сторони захисту досягнення не лише формального результату, а реального збереження життєвих перспектив людини. Для дорослого обвинуваченого результат також був принциповим, оскільки навіть з урахуванням попереднього вироку суд не пішов шляхом фактичного ув’язнення, а дозволив виправлення у межах іспитового строку. Для сайту цей кейс є показовим прикладом того, що професійний захист у справах про тяжкі злочини — це не лише боротьба за виправдання. У багатьох справах реальна цінність адвокатської роботи полягає в тому, щоб змінити траєкторію наслідків для людини: від ризику реального ув’язнення — до вироку, який дозволяє зберегти свободу, контроль над життям і шанс на виправлення без ізоляції від суспільства. Саме таке практичне значення має цей результат.