Звільнення від відбування покарання з випробуванням за ч. 1 ст. 121 КК України

У кримінальному провадженні № 12024221150000749 клієнтку обвинувачували за ч. 1 ст. 121 КК України в умисному тяжкому тілесному ушкодженні. Обвинувачення стосувалося одного удару ножем під час раптового побутового конфлікту. У суді клієнтка визнала вину та щиро розкаялася. Потерпілий не наполягав на реальному позбавленні волі й не заявляв матеріальних або моральних претензій.

Захист зосередився на індивідуалізації покарання та можливості виправлення клієнтки без ізоляції від суспільства. Суду були представлені обставини, що пом’якшували покарання: щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, позиція потерпілого та відсутність майнових претензій. Ці обставини дали підстави просити про застосування ст. 75 КК України й звільнення від реального відбування покарання.

Вироком від 3 жовтня 2024 року клієнтку визнано винною за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено 5 років позбавлення волі. Одночасно суд застосував ст. 75 КК України й звільнив її від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, поклавши обов’язки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої ст. 76 КК України. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.

Попри тяжкість обвинувачення та призначення п’ятирічного строку, клієнтка не була направлена до установи виконання покарань і зберегла свободу. Водночас вирок передбачає іспитовий строк та обов’язки перед органом пробації, тому цей результат не є виправданням, але усуває найтяжчий практичний наслідок — реальне позбавлення волі.