Результати захисту та судова практика

Що вдалося досягти

Головний результат у цій справі полягає в тому, що захисту вдалося не допустити арешту. Суд відмовив у задоволенні клопотання слідчого про тримання під вартою та застосував до клієнта домашній арешт строком на два місяці — до 02 квітня 2022 року. Це означало, що сторона обвинувачення не змогла домогтися ізоляції клієнта в слідчому ізоляторі, хоча саме такого результату й вимагала. Другим важливим результатом стало те, що суд обрав нічний режим домашнього арешту, а не цілодобове обмеження. Клієнту було заборонено залишати місце фактичного проживання з 21:00 до 06:00 наступного дня. Тобто навіть у межах обраного запобіжного заходу вдалося досягти більш м’якого формату процесуального обмеження. Також на клієнта були покладені стандартні процесуальні обов’язки: з’являтися за першим викликом до слідчого, прокурора та суду, не відлучатися з населеного пункту без дозволу, повідомляти про зміну місця проживання або місця роботи. Окремо суд постановив звільнити його з-під варти негайно в залі суду, що є самостійним та дуже важливим практичним результатом захисту.

Що вдалося досягти

Головний результат у цій справі полягає в тому, що захисту вдалося не допустити реального відбування покарання у виді позбавлення волі. Попри тяжкий характер обвинувачення за ч. 4 ст. 402 КК України, сторони узгодили покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі, а суд надалі на підставі ст. 62 КК України замінив його на тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на той самий строк. Для військового кримінального провадження це є суттєвим і практично значущим результатом. Другим важливим результатом стало те, що суд зарахував у строк відбування покарання час тримання під вартою з 28 лютого 2023 року по 17 травня 2023 року з розрахунку один день тримання під вартою за один день тримання в дисциплінарному батальйоні. Окремо суд зберіг дію запобіжного заходу у вигляді застави до набрання вироком законної сили, а після цього постановив скасувати заставу та повернути заставодавцю внесені кошти у розмірі 53 680 грн. Це свідчить, що захистом було досягнуто не лише пом’якшення основного покарання, а й максимально коректного врегулювання пов’язаних процесуальних питань.

Що вдалося досягти

Найважливіший результат у цій справі полягає в тому, що захисту вдалося домогтися повного звільнення клієнта від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України. Суд задовольнив клопотання захисника, звільнив клієнта від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, та закрив кримінальне провадження. Це означає, що справа завершилася не обвинувальним вироком із призначенням покарання, а процесуальним рішенням, яке дозволило клієнту повернутися до проходження військової служби. Другим ключовим результатом стало те, що суд припинив дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановив негайно звільнити клієнта з-під варти. У практичному вимірі це означало не лише сприятливу юридичну розв’язку справи, а й реальне відновлення свободи клієнта вже в момент постановлення ухвали. Для кримінального провадження такої категорії це має самостійне та дуже вагоме значення. Третім суттєвим результатом стало те, що суд прямо зобов’язав клієнта невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини А0501 для продовження служби, а командира цієї частини — забезпечити подальше проходження ним військової служби. Тобто результат захисту був не декларативним, а процесуально завершеним і practically enforceable: рішення суду прямо відновлювало можливість подальшої служби клієнта.

Що вдалося досягти

Найважливіший результат у цій справі полягає в тому, що захисту вдалося не допустити обрання тримання під вартою. Суд відхилив клопотання слідчого про арешт, хоча йшлося про підозру у тяжких кримінальних правопорушеннях, пов’язаних із участю у злочинній організації та шахрайством у складі групи. Для практики захисту це є самостійним і сильним результатом, оскільки питання запобіжного заходу на ранній стадії провадження часто визначає подальшу процесуальну динаміку всієї справи. Другий істотний результат — суд застосував не цілодобовий, а нічний домашній арешт, заборонивши залишати місце проживання з 20:00 до 06:00 до 15.10.2021. Це означало, що клієнт уникнув ізоляції в СІЗО та водночас не був повністю вилучений із звичного соціального середовища. У порівнянні з триманням під вартою це принципово інший, значно м’якший рівень процесуального обмеження. Третій важливий результат — суд обрав модель контрольованої процесуальної поведінки без ізоляції, поклавши на підозрюваного конкретні обов’язки: прибувати за викликом, не залишати місце проживання у визначений час, не відлучатися з м. Нікополь без дозволу, повідомляти про зміну місця проживання та утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними й іншими зацікавленими особами. Таким чином, суд погодився з тим, що цілі кримінального провадження можуть бути досягнуті менш суворим засобом, ніж тримання під вартою.

Що вдалося досягти

Головний результат у цій справі полягає в тому, що при обвинуваченні за двома серйозними статтями — ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 2 ст. 263 КК України — захисту вдалося досягти вироку без реального відбування покарання. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, призначив покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України — 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 КК України — 2 роки обмеження волі, а за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив 5 років позбавлення волі. При цьому на підставі ст. 75 КК України клієнта було звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. Не менш важливим результатом стало вирішення питання запобіжного заходу. Із вироку видно, що на момент розгляду справи клієнт перебував під вартою, однак суд змінив цей запобіжний захід на нічний домашній арешт до набрання вироком законної сили та постановив звільнити його з-під варти в залі суду. У практичному вимірі це означало, що захисту вдалося не лише уникнути реального виконання покарання у виді позбавлення волі, а й досягти негайного звільнення особи з-під варти вже на етапі постановлення вироку. Ще одним важливим аспектом результату стало те, що справа завершилася у форматі, який виключав тривалий та конфліктний судовий розгляд із непередбачуваним фіналом. Натомість було досягнуто процесуального рішення, де і кваліфікація, і узгоджене покарання, і порядок його відбування були визначені чітко, юридично формалізовано та затверджені судом. Для кримінальної справи такої категорії це є суттєвим досягненням захисту, оскільки дозволяє мінімізувати як кримінально-правові, так і процесуальні наслідки для клієнта.

Що вдалося досягти

Найважливіший результат у цій справі полягає в тому, що попри обвинувачення за ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України суд не призначив клієнту реального відбування покарання. За ч. 2 ст. 185 КК України було призначено 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України — 5 років позбавлення волі, а за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно визначено 5 років позбавлення волі. Водночас на підставі ст. 75 КК України суд звільнив клієнта від відбування основного покарання з випробуванням на 3 роки та поклав на нього стандартні обов’язки пробації. Не менш значущим досягненням стало те, що суд звільнив клієнта з-під варти безпосередньо в залі судового засідання. Крім того, суд скасував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визнав недоцільним його подальше продовження та скасував арешт, накладений на вилучене майно під час досудового розслідування. Це означало не просто винесення пом’якшеного вироку, а реальне відновлення свободи клієнта одразу після проголошення рішення. Окремо позитивним процесуальним результатом стало вирішення питань майна та витрат. Суд постановив повернути речові докази законним власникам, а також зазначив, що підстав для стягнення з клієнта витрат на проведення товарознавчої експертизи немає, оскільки сторона обвинувачення не довела факт витрат держави на роботу експерта. Для практики захисту це важливо, оскільки йдеться не лише про основне покарання, а й про всі супутні правові наслідки вироку.

Що вдалося досягти

Головний практичний результат у цій справі полягає в тому, що жоден із обвинувачених не був направлений для реального відбування покарання, попри тяжкість інкримінованого злочину. Дорослого обвинуваченого суд визнав винним за ч. 4 ст. 296 КК України, призначив 4 роки позбавлення волі, а з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України визначив остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі, після чого звільнив від його відбування з випробуванням строком на 2 роки. Неповнолітнього обвинуваченого суд визнав винним за тією ж нормою, призначив 3 роки позбавлення волі та також звільнив від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік із застосуванням спеціальних норм щодо неповнолітніх. Не менш важливим є й те, що суд залишив без розгляду цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, поданий через законного представника, оскільки відповідна заява була подана до початку розгляду справи по суті. Це означало, що в межах даного кримінального провадження для сторони захисту вдалося уникнути додаткового негативного фінансового навантаження саме за цим позовом. Водночас позов АТ «Укрзалізниця» щодо відшкодування майнової шкоди у сумі 558,31 грн був задоволений, оскільки суд визнав очевидним причинний зв’язок між діями обвинуваченого та пошкодженням майна перевізника. Також суд скасував арешти, накладені ухвалами слідчого судді, вирішив питання щодо речових доказів та застосував спеціальну конфіскацію до пневматичного пістолета «MAKAROVes». Усе це свідчить, що справа була доведена до повного фінального процесуального завершення з чітко визначеними наслідками, без невизначеності щодо майна, доказів та побічних процесуальних питань.

Що вдалося досягти

Ключовий результат у цій справі полягає в тому, що попри обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України, яке саме по собі передбачає сувору кримінальну відповідальність, захисту вдалося не допустити реального ув’язнення клієнтки. Суд застосував ст. 69 КК України та призначив 5 років позбавлення волі, а потім на підставі ст. 75 КК України звільнив її від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. Крім того, на клієнтку були покладені стандартні обов’язки пробації: з’являтися для реєстрації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження. Не менш важливим практичним досягненням стало те, що ще до постановлення вироку суд відмовив у триманні під вартою. Замість ізоляції було застосовано нічний домашній арешт, що дало змогу істотно знизити процесуальний тиск на клієнтку та вибудовувати подальшу лінію захисту в набагато більш контрольованих умовах. Для справ такої категорії це має самостійне значення, оскільки запобіжний захід нерідко визначає і загальну динаміку всього провадження. Окремо варто відзначити, що суд визнав пом’якшуючими обставинами не лише щире каяття, а й активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Це мало безпосередній вплив на підсумкову м’якість вироку. Суд спеціально навів правові підходи Верховного Суду щодо змісту щирого каяття і активного сприяння та встановив, що ці обставини в конкретній справі реально підтверджені поведінкою обвинуваченої. Саме це створило правову основу для застосування більш м’якого покарання, ніж те, яке зазвичай очікується у справах такої категорії.

Що вдалося досягти

Головний результат у цій справі полягає в тому, що захисту вдалося не допустити збереження найтяжчої для клієнтки кваліфікації. Провадження, яке починалося як справа про умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 КК України, у фіналі завершилося вироком за ч. 1 ст. 119 КК України — вбивство через необережність. Це була принципова зміна правової оцінки події, яка кардинально вплинула на межі кримінальної відповідальності та на кінцевий результат справи. Другий важливий результат — зміна запобіжного заходу. Суд відмовив у продовженні тримання під вартою та застосував до обвинуваченої цілодобовий домашній арешт. У практичному вимірі це означало, що ще до завершення розгляду справи вдалося досягти суттєвого полегшення процесуального становища клієнтки. Третій ключовий результат — м’яке фінальне покарання. Суд визнав клієнтку винуватою за ч. 1 ст. 119 КК України, призначив 3 роки позбавлення волі, зарахував строк попереднього ув’язнення з 23.02.2022 по 12.10.2022 та звільнив від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік і поклавши стандартні обов’язки, пов’язані з пробацією. Тобто справа не завершилася реальним направленням до місць позбавлення волі.

Що вдалося досягти

Найважливішим досягненням у цій справі стало те, що захисту вдалося змінити вектор кримінального провадження. Справа, яка починалася з підозри у закінченому замаху на умисне вбивство, не завершилася ані обвинувальним вироком за ст. 115 КК України, ані реальним багаторічним позбавленням волі, ані триманням під вартою на весь період провадження. Натомість у процесуальному підсумку кваліфікацію було змінено на ч. 1 ст. 121 КК України, суд ще на ранньому етапі відмовив у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а остаточний вирок затвердив узгоджене покарання без реального відбуття строку в установі виконання покарань. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив покарання у виді 5 років позбавлення волі, але одночасно звільнив клієнта від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. Додатково строк фактичного затримання було зараховано до строку покарання. На клієнта були покладені стандартні обов’язки, пов’язані з пробацією, а контроль у межах, визначених судом, покладено на уповноважений орган та відповідну військову частину. Практично це означало, що клієнт уникнув реального відбування покарання у місцях несвободи. Окремо варто підкреслити, що цей результат був досягнутий не в “простій” справі, а в провадженні, де на старті слідство виходило з умислу на вбивство, а отже, ризики були максимально серйозними. Сам факт того, що справа завершилася угодою із випробуванням, а не розглядом обвинувачення у замаху на вбивство з реальною перспективою тривалого позбавлення волі, вже є істотним позитивним процесуальним результатом для сторони захисту.

Що вдалося досягти

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала достатніх переконливих доказів вчинення клієнтом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України. Суд прямо зазначив, що не доведено наявність у діях обвинуваченого складу цього кримінального правопорушення, а тому постановив виправдувальний вирок на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Крім самого виправдання, було досягнуто й безпосереднього практичного результату для клієнта: суд скасував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та постановив негайно звільнити особу з-під варти в залі суду. Це означало не лише формальне завершення провадження на користь захисту, а й реальне відновлення свободи клієнта.