Тимчасове вилучення чи арешт телефона: як відрізнити процедури

Що встановлює закон

Стаття 167 КПК України визначає тимчасове вилучення як фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися майном до вирішення питання про арешт, повернення або спеціальну конфіскацію. Це фактичний і перехідний стан: телефон уже забрали, але сам факт вилучення ще не є ухвалою про арешт.

За ст. 170 КПК арешт майна — окреме тимчасове обмеження права відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном, яке встановлює слідчий суддя або суд. Арешт допускається лише для визначеної законом мети: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації як покарання чи забезпечення цивільного позову або стягнення неправомірної вигоди. Для збереження доказів суд перевіряє, чи відповідає майно критеріям ст. 98 КПК, а також правову підставу, можливість використання як доказу, співрозмірність обмеження та його наслідки. Постанова слідчого про визнання телефона речовим доказом не замінює судову ухвалу про арешт.

Для телефона діють спеціальні правила ч. 2 ст. 168 КПК. Тимчасове вилучення мобільного термінала для вивчення фізичних властивостей допускається лише якщо він безпосередньо зазначений в ухвалі суду. Загалом тимчасове вилучення електронних систем і мобільних терміналів заборонено, крім названих у цій нормі випадків: необхідності експертного дослідження, походження внаслідок правопорушення, використання як засобу чи знаряддя, обмеження доступу володільцем або необхідності подолати логічний захист.

Частина 7 ст. 236 КПК називає тимчасово вилученим майном речі та документи, яких немає в переліку ухвали на обшук і які не вилучені законом з обігу. Тому спочатку потрібно прочитати резолютивну частину ухвали, звірити точний або родовий опис телефона і мету вилучення. Наявність телефона в переліку ухвали на обшук не перетворює цю ухвалу на арешт: для арешту потрібне окреме судове рішення, але питання про застосування строків тимчасового вилучення залежить від процесуального статусу конкретного пристрою.

Частина 5 ст. 171 КПК встановлює два строки подання клопотання. Загальне правило для тимчасово вилученого майна — не пізніше наступного робочого дня. Якщо тимчасове вилучення відбулося під час обшуку або огляду за ухвалою слідчого судді за ст. 235 КПК, клопотання подають протягом 48 годин після вилучення; інакше майно має бути негайно повернуто.

Стаття 172 вимагає розглянути клопотання не пізніше двох днів із дня надходження до суду. Частина 6 ст. 173 окремо вимагає постановити ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше 72 годин із дня надходження клопотання до суду; інакше майно повертається. Це різні відлікові події: 48 годин рахують від вилучення до подання клопотання, а 72 години — від надходження клопотання до суду до постановлення ухвали.

Стаття 169 перелічує підстави повернення: постанова прокурора про безпідставність, відмова в арешті, пропуск строків за статтями 171 або 173, скасування арешту та інші прямо визначені випадки. Якщо арешт уже накладено, ст. 174 дозволяє власнику, володільцю, підозрюваному або захиснику просити повне чи часткове скасування, довівши, що потреба відпала або арешт був необґрунтованим; таке клопотання розглядають не пізніше трьох днів після надходження.

Неповернення тимчасово вилученого майна можна оскаржити за п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. Рішенням Другого сенату КСУ від 21 липня 2026 року № 8-р(II)/2026 визнано неконституційною відсутність права на апеляційне оскарження відмови слідчого судді у задоволенні такої скарги; відповідні обмеження втратили чинність у визначеному Рішенням аспекті з дня його ухвалення. Це правило стосується саме скарги на неповернення тимчасово вилученого майна, а не автоматично кожного рішення про скасування арешту за ст. 174 КПК.

Що випливає із судової практики

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, провадження № 14-559цс18, розглядала захист власника, який не був учасником кримінального провадження. ВП ВС дійшла висновку, що коли арешт накладено за КПК 2012 року, власник використовує передбачені КПК способи захисту, зокрема звернення про скасування арешту, а не позов у порядку цивільного судочинства. Висновок стосується вибору юрисдикції й не вирішує обґрунтованість арешту конкретного телефона.

Об’єднана палата ККС ВС у постанові від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23, провадження № 51-3208кмо23, розмежувала первинну ухвалу про арешт або відмову в ньому та подальшу ухвалу за клопотанням про скасування арешту за ст. 174 КПК. ОП ККС ВС зазначила, що ухвала про скасування арешту або відмову в його скасуванні окремо не оскаржується; водночас відмова не позбавляє права подати повторне клопотання. Цей висновок не слід змішувати з Рішенням КСУ № 8-р(II)/2026, яке стосується відмови за скаргою на неповернення тимчасово вилученого майна.

Третя судова палата ККС ВС у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 357/9031/24, провадження № 51-234км26, скасувала спеціальну конфіскацію телефона. У встановлених обставинах сам факт визнання телефона речовим доказом не підтверджував його використання під час або для вчинення інкримінованого шахрайства, а прокурор не надав відповідних доказів. Ця постанова стосується спеціальної конфіскації після розгляду обвинувачення, а не автоматичного скасування початкового вилучення чи арешту. Її практичне значення вужче: кожний процесуальний статус і кожна мета обмеження потребують власного фактичного та правового обґрунтування.

Покроковий алгоритм

Типові помилки

Які документи передати адвокату

Передайте копію ухвали на обшук, протокол і опис, повний доступний відеозапис, постанову про речовий доказ, клопотання прокурора про арешт, журнал або інше підтвердження часу його надходження, ухвалу про арешт і листування щодо повернення. Додайте документи про власність, робочу необхідність пристрою, резервні копії та можливість зберегти потрібні дані менш обтяжливим способом.